Лев Давидович Ландау

Роки життя: 
22.01.1908 до 01.04.1968

Інший Нобелівський лауреат, знаменитий фізик Лев Давидович Ландау народився далеко від Слобожанщини, у Баку, навчався в Ленінграді, слухав за кордоном семінари кращих фізиків світу, зокрема Нільса Бора, якого вважав своїм учителем. Після аспірантури в Ленінградському фізико-технічному інституті він залишився там працювати, але невдовзі, у 1932 році, перевівся до Харкова завідуючим теоретичним відділом новоствореного Українського фізико-технічного інституту. Одночасно він керував кафедрою теоретичної фізики Харківського механіко-машинобудівного інституту (нині — Національного політехнічного університету), читав лекції на фізико-математичному факультеті. У 1935 році Лев Давидович перейшов працювати до Харківського університету, де очолив кафедру експериментальної фізики.

Харківські студенти із задоволенням відвідували лекції молодого викладача фізики, в яких панували чіткість і простота викладання. Закоханий у свою науку, він вмів захопити нею кожного. На лекції Ландау приходили студенти не тільки з інших факультетів, але навіть з інших інститутів. Однак під час сесій Лев Давидович перетворювався на твердого і суворого екзаменатора, який не пробачає своїм студентам лінощів і недбалості. Для того, щоб виявити найбільш здібних, Лев Давидович розробив так званий «теоретичний мінімум Ландау». Цей «мінімум» відрізнявся такими високими вимогами, що з сотень студентів і аспірантів, які намагалися його скласти, змогли це зробити лише сорок три, причому процес міг тривати роками. На допомогу студентам Ландау зі своїм однодумцем Євгеном Ліфшицем у 1935 році створили вичерпний десятитомний курс теоретичної фізики. Ці підручники були перекладені на багато мов і в усьому світі заслужено вважаються класичними. Аналогів їм немає й нині.

Активна дослідницька діяльність Ландау залучила до Харкова багатьох обдарованих студентів і молодих учених. Не буде перебільшенням сказати, що його школа сприяла перетворенню Харківщини на центр радянської теоретичної фізики. За час роботи Ландау в УФТІ Харків перетворився на справжню наукову Мекку. Тут проходили всесоюзні семінари, збиралися міжнародні наукові конференції з теоретичної фізики. На таку конференцію 1934 року Лев Давидович запросив і свого улюбленого учителя Нільса Бора. Ландау з гордістю показував йому Харків, і великий датчанин був у захваті від майдану Дзержинського і Держпрому. Але найбільше враження на нього справили досягнення учня та його колег з УФТІ.

Лев Ландау пропрацював у Харкові небагато — у 1937 році він на запрошення Петра Капіци поїхав до Москви, де очолив відділ теоретичної фізики в Інституті фізичних проблем. На жаль, від'їзд до столиці не врятував його від хвилі репресій, що прокотилася тоді країною. Ландау було заарештовано за звинуваченням у шпигунстві, шкідництві та участі у створенні антисталінської листівки. Звільнили вченого лише через рік за клопотанням Нільса Бора та Петра Капіци.

Недовгі п'ять років, які Лев Давидович провів у Харкові, були для нього цікавими і плідними в науковому відношенні. Тут геніальний фізик-теоретик створив і опублікував чимало наукових праць найрізноманітнішої тематики, тут йому був присвоєний учений ступінь доктора фізико-математичних наук без захисту дисертації, а незабаром — і звання професора.

Безперечно саме під час досліджень в УФТІ було закладено основу для подальших робіт, тих, за які він був удостоєний Нобелівської премії. У 1962 році Ландау отримав Нобелівську премію «за піонерські дослідження в теорії конденсованого стану матерії, особливо рідкого гелію», який, як відомо, активно досліджувався в УФТІ, де його було отримано під час новаторських робіт у сфері низьких температур.

Наразі матеріали класифіковані цим терміном відсутні.

Підписатися на RSS - Лев Давидович Ландау